Мрія...
Ти сидиш у просторій кімнаті, Із запаленим серцем й очима. Вони світло тобі заміняють, І говорять про щось значиме. Ти береш у руки гітару, І запалюєш іскри миттєво. Ти прагнеш створити багаття, Хоч ціна за це буде мізерна. Ти так хочеш знайти тих людей, Що так само вірять у мрію. Що важливим бачать світ, Де є музика , прагнення й сила. Віра в те, що хтось сприйме твій дар, І оцінить невтомні старання. І, дивившись у очі їм, Будеш бачити світло й визнання. Іскри, що живуть у тобі, Й спонукають до дій рішучих. Ти побачиш їх у всіх, Хто підспівує занадто гучно.
2021-12-11 06:46:36
6
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3344
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1762