Віра.
Мілена_Мі
Що таке віра? Людська ілюзія чи інстинкти звіра? Надія на вищі сили всесвітні, Чи власний страх? Люди починають вірити снам. Люди починають вірити в Бога. Моляться тихо, не бачать лихого. Хоча воно існує поруч, Ми, інколи, створюємо його власноруч. Ми все скидаємо на Бога, В усьому винний наш творець. А потім живемо потроху, І сподіваємось на щасливий кінець. Ми можемо ламатись і вставати, Казати, що це все зробив Він сам. Але немає в світі більшої утрати, Ніж перестати вірить небесам.
2022-10-25 18:38:54
5
0
Інші вірші поета
Фото Присвячено Україні! Монолог Душі "Привид"
Інші поети
Bad Trip
@B1Sod
xxhannaxx2005
@xxhannaxx2005
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3254
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2000