Віра.
Мілена_Мі
Що таке віра? Людська ілюзія чи інстинкти звіра? Надія на вищі сили всесвітні, Чи власний страх? Люди починають вірити снам. Люди починають вірити в Бога. Моляться тихо, не бачать лихого. Хоча воно існує поруч, Ми, інколи, створюємо його власноруч. Ми все скидаємо на Бога, В усьому винний наш творець. А потім живемо потроху, І сподіваємось на щасливий кінець. Ми можемо ламатись і вставати, Казати, що це все зробив Він сам. Але немає в світі більшої утрати, Ніж перестати вірить небесам.
2022-10-25 18:38:54
5
0
Інші вірші поета
Про книги... Вона стерегла його секрети.. "Квітка " Історія (невдалого) кохання
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Don't know what to do
Nora
I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ
45
3
5607
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3333