Майбутнє..
Час летить дуже швидко, Ти не маєш сил зупинити. І буває так на світі, Що біжимо ми тільки вниз. Для нас всі двері відчинені, І не має меж ніде. Головне – відлічити, Вогонь і воду завжди. Ти один, як в пустелі, Тобі треба знайти джерело. І немає кінцю каруселі, Що обертається всім на зло... Тільки ти один зможеш точно, Знайти свій шлях у житті. І ти сам собі допоможеш, Бо ніхто не допоможе тобі. Ця драбина веде тільки вверх, Якщо ти хочеш туди. Досягти цілей своїх, Зможеш навіть в дощові дні. Слідуй мрії! Живи і твори! Знай, що все у житті прекрасно. І зрозумій, що ти головний, У своєму майбутньому ясному.
2021-05-08 07:44:02
7
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Мілена_Мі
@Сандра Мей Після однієї ситуації тут ... у мене відпало бажання будь-що публікувати
Відповісти
2021-08-04 19:20:11
Подобається
Сандра Мей
@Мілена_Мі а що трапилось?
Відповісти
2021-08-04 19:20:34
Подобається
Сандра Мей
@Мілена_Мі Хай що б там не трапилось це немає руйнувати й знищувати ваш талант тут. Якщо ви здаєтесь то це буде катастрофа ми тут всі одне за одного ми підтримаємо. Бо не можна щоб згинула наша українська творчість!
Відповісти
2021-08-04 19:25:11
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5761
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4005