Хвилі .

Деміра Рейн

Кажуть , що хвилі , Не завжди до берега б'ють , Якщо ми в морі , Тоді нам судилось потонуть . Прозора вода , Так сильно манить донизу , Холодна вона , Й тіло до нитки пронизує . Я ще тримаюсь , Допоки сил вистачає , Я залишаюсь , Вода мене не відпускає . Я не відпливаю , Мене течія віднесе . Я зачекаю , Поки закінчиться все .

2021-01-06 20:02:53

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Akeldama

Жах!!))) Проте до змісту можно придивитися трохи під іншим кутом. Ви, мені здається, мали на увазі нещасне кохання, ну чи іншу якусь напасть. Але я трохи відійду в бік та узагальню. Адже мені дуже до вподоби словосполучення "хвилі життя". І з такої точки зору, під морем можна розуміти увесь життєвий шлях з усіма його вадами і спокусами. Вірш мене захопив.))

Відповісти

2021-01-06 20:17:11

Деміра Рейн

@ Akeldama Дякую дуже .🤗

Відповісти

2021-01-06 20:30:30

Інші вірші поета

Не тримай мене за руку ... 182 лютого Харків Для тебе ...

Інші поети

Sp Sp

@sp123

tata

@tata4u

Ятсанія

@vestalka

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

3211

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16490