Помирати кожного дня
Деміра Рейн
Перестань малювати листи, І казати, що все буде добре. Перестань говорити «свої», Вони завтра тебе потоплять. Вже немає рідних людей, Замість них полишався попіл. Стільки теплих знайомих очей, Приходять лиш в снах холодних. Перестань, вже немає нічого, І нас двох уже теж не існує. Гостювали у світі чужому, Який нас не тримає з тобою. Перестань сподіватись на краще, Краще жити мертвим життям. Не дізнаєшся, що це найтяжче – Помирати кожного дня.
2022-10-09 21:23:06
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Антон Шаталов
Господи, я не буду примазуватися, але мені вельми подобається твій стиль написання, тільки тому, що він нагадує мій)
Відповісти
2022-10-21 18:56:48
1
Інші вірші поета
Ти любиш дивитись на захід... ВУЛИЦІ Люблю тебе Бісова любов
Інші поети
Uina Ku
@mayor_hija
Artiomtseva
@Artiomtseva
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12292
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3976