Помирати кожного дня
Перестань малювати листи, І казати, що все буде добре. Перестань говорити «свої», Вони завтра тебе потоплять. Вже немає рідних людей, Замість них полишався попіл. Стільки теплих знайомих очей, Приходять лиш в снах холодних. Перестань, вже немає нічого, І нас двох уже теж не існує. Гостювали у світі чужому, Який нас не тримає з тобою. Перестань сподіватись на краще, Краще жити мертвим життям. Не дізнаєшся, що це найтяжче – Помирати кожного дня.
2022-10-09 21:23:06
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Антон Шаталов
Господи, я не буду примазуватися, але мені вельми подобається твій стиль написання, тільки тому, що він нагадує мій)
Відповісти
2022-10-21 18:56:48
1
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6710
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2444