Коли попрощаюсь !
Деміра Рейн
Мене майбутнє манить в туман , Але я хочу залишитись сьогодні , Бо що ж , чекатиме мене так , Якісь нещастя та незгоди . Та мій шлях встелений камінням * , Не по рівній дорозі іду , Кожен камінь – нове потрясіння , Та , можливо , я їх і не переживу . Кожен камінь забирає надію в життя, Не надіюсь , що колись буде краще , Кожен камінь – це частинка буття , А буття – це , мабуть , нещастя . І я знов в сьогоденні залишаюсь , Щоби завтра вже не прийшло , Щоби потім , коли попрощаюсь , Сумувать за чим не було ... P.S * каміння це проблеми , що трапляються на життєвому шляху .
2020-08-26 20:35:55
8
0
Інші вірші поета
4308 Ти знаєш ПРАВДА За подих від тебе .
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4392
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12007