Бісова любов

Деміра Рейн

Не ховайся сонце за хмари , Побудь ще трохи зі мною , Тільки ти залікуєш мої рани , Що лишились від бісової любові . Мені набридло гратись в почуття ; Я стомилась когось вже кохати , Я відчуваю , що душа моя — Починає тебе відпускати . А знаєш , без тебе так легко , Так ніколи мені не було , І напевно , я забуду тебе швидко , Все що було , те вже минуло. І сонце тепер мені друг , Моя душа хоче зцілитись; І звільнитися від всіх мук , Що колись довелося терпіти. Тепер я не буду такою — Як із тобою була , Я стану для тебе чужою , Мене змінило життя ! Час на світ інакше дивитись ! І людей , також відчувати , Щоби потім не оступитись , І від бісової любові знову страждати. Ми розчаровувалися в коханні не раз , Але навчились поразки терпіти, Ми сховали сліди образ — Щоби знову когось полюбити .

2020-05-08 12:23:36

9

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

I N F I N I T Y

Ты случайно не моя бывшая? (Шутка)😂😂😂😂😂👍🏻👍🏻👍🏻👏👏👏

Відповісти

2020-05-08 15:32:48

1

Деміра Рейн

@I N F I N I T Y Возможно , возможно .😂😂😂😂

Відповісти

2020-05-08 18:57:22

1

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

2035

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

2461