СВІТЛО
а знаєш, до біса здалося те кляте світло, коли десь там, всередині зовсім не світло, дурні прилумали, що люди можуть бути світом, хвороба, що в головах мільйонів стала синглом. до біса все, що стало вже звичною нормою, час від часу, хочеться сховатись в норах, набридло так, що скаржусь вже на здоров'я, і саркастично лікарам — привіт, це знов я. ніщо не зупинить ідею, час якої давно настав, вперто ідемо в перед, але чи чекають нас там. навіть, якщо до мрії залишилась одна лиш верста, життя заточує кожного, під свій власний верстат. до біса всіх тих, що «все буде добре» казали, вочевидь передивились наші новинні канали. хвилюються щиро і обіймають, щоправда з Канади, поки ми ванній, пересиджуємо чергові канонади. до біса усе, коли я й так вже його втратила, нинішній вік — вимірюється людськими втратами. скільки не ховай власне життя під загатами, завжди знайдеться той, хто прийде його забрати.
2022-10-22 14:55:38
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Деміра Рейн
мені дуже подобається ♥️
Відповісти
2022-10-22 17:07:13
Подобається
Деміра Рейн
@Деміра Рейн вперше за великий час😂😂
Відповісти
2022-10-22 17:07:28
Подобається
Деміра Рейн
😂😂
Відповісти
2022-10-22 17:47:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11405
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12367