У вікнах по місту люди люблять життя...
у вікнах по місту уже гасне світло, темніє так швидко, ніби вимирає. і темрява клята уже навіть тисне, усіх нас підряд - вона не вибирає. у вікнах по місту люди люблять життя, спросоння, і в день, і навіть серед ночі. сьогодні найсильніше, бо клята війна, понад усе його лиш жадає забрати. у вікнах по місту, де світла нема, минуле сміється сміхом дитячим. із світлих душ там будується стіна, бо хоч би що, а її не зруйнувати. у вікнах по місту знову гасне світло, не гасне надія, що це не назавжди. якщо моє завтра вже точно не прийде, своє світло увікненим навік залиши.
2023-02-01 21:36:39
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
МОРГАН РЕЙ
Не зруйнувати. Влучно ! Дуже сильний вірш, емоційний) дякую!)❤️
Відповісти
2023-02-11 16:16:50
1
Деміра Рейн
Відповісти
2023-02-11 16:29:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3109
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1619