Давай нап'ємось
Давай нап‘ємось, давай перестанемо свідомо мислити, Сміятимемось без причини, кидатимемо вульгарні фрази. Давай нап‘ємось, вип‘ємо увесь вміст пляшок. А на додачу доп‘ємо душі один одного. Сп‘яніємо, від солодких ароматів, забудемо про честь і гідність. Давай нап‘ємось і полетимо, разом, як колись хотіли. Більше не хочу ні про що задумуватись, не хочу мріяти про щасливе майбутнє. Давай нап‘ємося і відчуємо незабутнє. Давай нап‘ємось, підемо в світ неясностей і насолод, залишимо формальності на потім. Нап‘ємось, і відмахнемось від правил і норм, хай кричать усі інші, безнадійно. Давай відкинемо всі сумніви, всі комплекси, і п‘яні голови зануримо в екстаз назовсім. Давай нап‘ємося і лише п‘янкі екстракти до нашої забави задіймо. (Збірка "Перші сторінки юності")
2018-07-01 15:47:22
4
0
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5012
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2620