Заплутано

Veronа

Залиш мені поцілунок на згадку, більше нічого не треба. Заплутано нами ж, не знаю що гірше з тобою чи без тебе. Не ти дарував мені квіти, не ти був мені другом. Заплутано, навіть не розберу - зараз світла чи темна смуга. Кохання не мною придумано і не мною мрії збуваються. Заплутано, то приходять кораблі долі чи відправляються? (Збірка "Ночі")

2018-08-29 19:18:22

Інші вірші поета

Не про тебе Тому, хто був найближчим, а став ненависним Занадто дорослий Вже не маленька, та в дитинстві досі

Інші поети

Moon

@red_couple

Lexi Hackney

@lexdog

Clarissa Fairchild

@clarissa_fray

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5680

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11523