Погасла пожежа

Veronа

Я кохала, а ти насолоджувався Моїм тілом, моєю беспечністю. Грав на моїх почуттях так невдало і рвано, вульгарно. До останнього вірила, приховуючи брудну правду дотепністю. А тепер я нарешті прокинулась і тікаю з цієї гарі. Безпардонний, як і твої думки, Ти увірвався в моє серце і розвів там безлад. Я більше не буду гортати спогади, як сторінки Знаєш, я нарешті відчула сліпого кохання довгожданий спад. Ти це ти, я прекрасно про все це знала, Скільки можна знаходити виправдання недостойним на те істотам? Скільки можна було дурити себе, тільки зараз в тобі ворога впізнала. Я давно вже втратила душевну, особисту цноту. От і все, я горіла тобою ще вчора. І спалила прекрасне поняття кохання. Розпалила пожежу і залізла у неї гола. Я любила, а тепер не люблю, не хочу продовжувати ці вигадані страждання. Прощавай..Я нарешті знайшла свою гордість. (Прощальний) (Збірка "Перші сторінки юності")

2018-07-01 13:23:12

Інші вірші поета

Як добре, що ти не читаєш віршів Нещасні егоїсти Тому, хто був найближчим, а став ненависним Йому 16

Інші поети

CVLD BLVVDED

@Zaharchuk_Arsen

Менестрель

@menestrel

Анастасия Полесская

@AnasteishaCann

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2283

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16890