Боюсь

Veronа

А я помилялась..ти не той, хто потрібен мені. Я закохана в ворога, але все ще вірю, що ні. Я б хотіла повірити тобі знову. Але знову боюсь залишитись на дні. Я сама собі кажу неправду, Я ошукана своїми мріями, Ти для мене такий недосяжний, Я для тебе така непотрібна. Я не бачу реальності, не бачу тебе справжнього. Ніби сонце очі засліпило, Тобі далеко до ідеального, Але я кохаю тебе, боюсь лиш щоб це почуття мене не вбило. (Збірка "Перші сторінки юності")

2018-07-01 15:37:15

Інші вірші поета

Одна з половиною вічності Давай нап'ємось З димом В тиші

Інші поети

Hania K.G.

@ArkCrimson

N M

@_winter

Харука Танака

@Shadow_of_flowers

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2490

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12332