Ти не бачив мене з середини...

Veronа

Ти не бачив мене зсередини, Тож не намагайся бачити мене повністю. Перше враження зазвичай неправильне, Тому якщо тобі важко, не шукай усіх відповідей. Немає у відношеннях золотої середини. Не можливо підвести рахунки з совістю. А закоханість, зазвичай, явище безпривідне. Якщо слабкий - не шукай слушний момент, день. Я знаю і ти колись зрозумієш - ти спроможний, А на що саме, прийде час - збагнеш.. Хоча, такі як ти зазвичай падають відразу, Так і не дотямивши куди летів. А жаль, мабуть, що слову “зрада“ ти тотожний, І як би не було, ти можеш стати справжнім все ж. Ти любиш робити боляче, практично на рівні екстазу, Ти, мабуть, єдиний хто цього так хотів. (Збірка "Перші сторінки юності")

2018-07-01 15:49:44

2

0

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2457

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12049