War

Михаил Голубь

Around me war, But i still breathe! I'm in gore, But i still breathe! Under me law And I still breathe! I go around the planet, I go I know, around me bullets I know It's a war around me. That's she! Many people are amputee. I don't agree That we still live here Because It is our bier. I fighting with you I fighting for live! Around me war, But i still breathe! I'm in gore, But i still breathe! Under me law And I still breathe! I know my country not here, I know. War grow and live disappear, It grow. This is the trouble around us This' it. We must problems only discuss It is a shit When troubles suddenly appear. It is my planet, It again disappear! But I fighting with you But I fighting for live! Around me war, But i still breathe! I'm in gore, But i still breathe! Under me law And I still breathe! I say you must to stop, I say We should close gun shop We may We want to live in peace We want. We must to fighting with A lot Of an agression and avarice We must stop be cantankerous So we can save our lifes If we can stop all strifes.

2020-04-20 16:14:47

Інші вірші поета

Маці Я з вогненнай вёскі About my life burglar

Інші поети

Jason Fairhurst Wall

@forever_is_always_now

MuSeqHar

@museqhar

Kotik

@VericoKun

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2722

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11508