Туди, де веде стежина..

Морана Біла

(18+)
Туди, де веде стежина, де тихий осінній ліс. Де тиха нічна година, де ледь чутний скрип коліс. Холодна була вже стежина, і біжить річечка крові. Та листя вже червоне і щічки її мармурові. Понівечене маленьке тіло дихати більше не взмозі. Багряна була її шия, і річка тече по підлозі.. За шумними лозами лісу, де її ніхто не знайде. І сердце більше не б'ється, куди ця річка тече? Туди, де веде стежина, де тихий осінній ліс. Де тиха нічна година, де ледь чутний скрип коліс..

2023-02-15 14:40:05

Інші вірші поета

Ходи до мене, нічко темна Чи можна журбою прикрити печаль? Я думаю в іншому порядку слів А "Я" не проти, що "ВОНА" така

Інші поети

Тимка

@pro_risovanie_s_timkoy

Кейт Лин

@Keit_lin

Kavitha Beemaraj

@kavitha

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

2565

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3063