Так, я хочу відчути твоє кохання. Я хочу щоб ти мене покохав . Хочу щодня казати :“дивися на мене так , як дивився на усіх кого кохав” . Так я цього хочу , але не вимагаю . Ти мені усміхнувся сьогодні не один раз і я вже щаслива . Ти не бачиш але я давно вже застрягла в думках , я вже втонула в твоєму імені. Я вже незлічені ночі не закриваю очей, у сні та наяву я бачу лиш тебе , думаю лише про тебе. Сьогодні ми з тобою порушили наш світ , ми довго сміялися . Сьогодні ти зі мною говорив , так мило... Ти сьогодні війшов і я почула твій запах парфум і я втонула... Хіба можна заставити серце зупинятись від того солодкого чаю , яким ти мене пригощав.
Я просто хочу знати , що тобі тепло , що ти щасливий , що ти є , просто десь є. Я ж знаю що ти поряд з нею . Будь з нею, якщо ти відчуваєш себе щасливим біля неї. Сьогодні я зловила себе на думці що попередня твоя надавала тобі кольорів , давала драйв , вона була вогнем у серці , вона була пекучим перцем на твоїх губах. А теперішня маючи вогонь чомусь не запалює твої очі . Деколи здається , що твій світ чорно-білий, і йому кольори додаєш ти сам ,коли подалі від неї.
Цікаво який би колір я тобі подарувала ？Можливо я б оголила повністю усі свої емоції .
У мому маленькому всесвіті ти потонув би в білизні моїх почутів , у вогняному , палкому  кохані , у найчорніших закутках мрій . Я б дарувала тобі карамельні солодкі ранки , десь там далеко . Ми  разом  зустріли б наш порпуровий захід , і туман що обгортав би нас , був тим лавандовим полем , на якому ми засинали і просиналися.  
Ти не шукай у цих мріях когось , бо там тільки холодні ночі , блиск зірок , гарячі обійми , і такі солодкі поцілунки . А хіба потрібно ще когост у цих космічних мріях.
Ти моя книга , я б читала тебе , я б засинала з твоїм сюжетом , я б залиша на тобі плями від гарячого , солодкого чаю. Я б хотіла торкатися до твоїх гладких, як і твоя душа, сторінок, ти б навіки запам'ятався запахом свіжої фарби на сторінках. І хоча можливо твоя обкладенка вже давно затерта , та я б ніколи не поставила тебе на полицю , поряд із старими , не цікавими ,і з такими поганими кінцями книг. Я б напевно ніколи не дочитувала б тебе повністю. Я б не хотіла дізнатися кінець твоєї книги , я б не хотіла щоб вона закінчувалась.
Твою історію у книзі я б вивчила на пам'ять , я б позакладала сторінки з найкращими твоїми висловами.
Ти вжа та книга , яку усі перелистують щоб дізнатися лиш кінець , а потім чекають  продовженя , другу частину . Напевно ніхто не розуміє, що ти книга яку не не перепишеш , яку не продовжиш. Ти класика , ти мій мистецький вінець , ти окраса усієї літератури мого життя. Хто твій автор , хто володар пера？Хто, якщо усі твори пишуть самі люди？ Напевно сам Бог...
                                 Твоя... Назавжди...