Твоя осінь...
Осінь легким покривалом накривала змучені долі, знесилені душі. А мовчання , що ходило поруч з кожним , було його короною, його окрасою, його гордістю. Ніколи ще сльози не були так близько до нашого життя.
Осінь завжди мала із собою блакитні небеса , сиві тумани , холодні дощі , тепле проміння і ключі від кожного серця. Вона вміє відкривати кожного , зазирати у глибини твоїх і моїх думок. Навіть ти не зміг сховати переживання, смуток та втому. Здається , що природа помирає, але ні , вона просто стомилася. І я вже стомилася . Хоча моя весна лише починає квітувати , та твої холодні очі з пекельним поглядом принесли мені холоди, вітри і хуртовини.
Хоча кохання палало +40 на моєму градуснику, ти зміг лиш одним подихом зробити мою температуру як в крижаному озері. Моя душа - мертве море. Моє серце - незламний камінь. Мої думки - північний вітер.
Дихайте думки , пливи душа і серце лети вільним птахом.
Яка твоя сила, осінь ？Чи дихають твої думки , чи пливе душа ？А ти маєш серце яке вміє літати ？Ти хворієш холодними вечорами, як я ？Ти сумуєш вечорами , поруч з порожньою чашкою , де був гарячий чай ？Ти маєш улюблену подушку ？Ти також не хочеш просинатися в похмурий ранок ？
Осінь ！Тобі питання задаю, ти дай відповідь ！Тебе питаю , хоч я хочу почути його відповіді . За ким він сумує, про кого думає, про що мріє, які бачить ведіння у ночі, з ким засинає у свому серці ,у своїй душі. Хто ти у цьому світі ？ Хто я для тебе ？Яка моя душа у твоїх очах ？Ми живемо , чи просто існуємо ？
Твоя...Назавжди...
Осінь завжди мала із собою блакитні небеса , сиві тумани , холодні дощі , тепле проміння і ключі від кожного серця. Вона вміє відкривати кожного , зазирати у глибини твоїх і моїх думок. Навіть ти не зміг сховати переживання, смуток та втому. Здається , що природа помирає, але ні , вона просто стомилася. І я вже стомилася . Хоча моя весна лише починає квітувати , та твої холодні очі з пекельним поглядом принесли мені холоди, вітри і хуртовини.
Хоча кохання палало +40 на моєму градуснику, ти зміг лиш одним подихом зробити мою температуру як в крижаному озері. Моя душа - мертве море. Моє серце - незламний камінь. Мої думки - північний вітер.
Дихайте думки , пливи душа і серце лети вільним птахом.
Яка твоя сила, осінь ？Чи дихають твої думки , чи пливе душа ？А ти маєш серце яке вміє літати ？Ти хворієш холодними вечорами, як я ？Ти сумуєш вечорами , поруч з порожньою чашкою , де був гарячий чай ？Ти маєш улюблену подушку ？Ти також не хочеш просинатися в похмурий ранок ？
Осінь ！Тобі питання задаю, ти дай відповідь ！Тебе питаю , хоч я хочу почути його відповіді . За ким він сумує, про кого думає, про що мріє, які бачить ведіння у ночі, з ким засинає у свому серці ,у своїй душі. Хто ти у цьому світі ？ Хто я для тебе ？Яка моя душа у твоїх очах ？Ми живемо , чи просто існуємо ？
Твоя...Назавжди...
Коментарі