Дівчина привид живе на човні...
Anna Gera
Дівчина привид живе на човні, Вона бачить лиш море і ночі ясні. Ця дівчинка зникла навіки вночі, Але тіло її так і не знайшли. Вона плаче щоночі, Кричить до зірок. Вона благає повернути очі, Що були у неї замість дірок. Дівчинка нічого не бачить, І благає повернути їх назад. Лиш так вона побачить, Те світло що веде у дивний сад. Вона вже хоче зникнути навіки, І перетворитися на прах. Їй хочеться прийняти ліки, Та розчинитися у снах. Її життя добряче пошматувало. Вона заслужила на вічне небуття. Жахливих знущань в її житті було чимало, Вона заслужила на нове життя.
2021-02-07 07:41:24
3
0
Інші вірші поета
Що таке любов? Покинутий острів... Ти був для мене всім... Сонячне сяйво сковує рухи
Інші поети
Hannah
@hananahQbanna
Малой
@teddywinters
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9663
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11499