Покинутий острів...
Покинутий острів, і там лише вона, Та, що, загубилася в просторі й забула власне ім‘я. Самотні мушлі та самотня душа, Усе нагадує втечу від реального життя. Тихий шум вітру і тихе дівча. Вона загрузла в болоті, адже доля її надто важка. Дівчина уже хоче заснути й забути усе до кінця. Але його голос зводить з розуму і повертає до життя. Вона хоче кричати та зникнути на віка, Але він тримає її та змушує страждати до кінця. Він забере її з собою у своє життя, Він зробить усе, аби її змусити благати й страждати до виття.
2021-03-23 12:47:33
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1969
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3865