Ти
Згадую той день, Коли твій погляд зустріла. З мільйона людей, Лиш тебе я кортіла. Я несамовито бажала, Дивитись на тебе вічно, Але все це на жаль, Закінчилося трагічно. Мені здавалося, Між нами щось було. Як сильно мені хотілося, Щоб між нами щось вибухнуло. Але ти змусив, мене кричати, Розбив мені серце на тисячі шматків. Змусив мене що ночі ридати, І нагадував про себе мільйони разів. Ти дав мені зрозуміти, Що я для тебе лиш гра. Навіщо тоді знущатись, Навіщо робити це дарма? Я бігла на кожен твій поклик, Забувши про все і про всіх, Я не готова про тебе забути, Але більше принесу тобі втіх. Я стану знову собою, І серце собі поверну. Я більше не піддамся спокусі, І свої почуття на підлогу жбурну. Ти більше ніколи не зможеш, Свої ноги об мене витирати, Я краще себе зламаю, Ніж дозволю тобі свою душу на шматки роздирати.
2020-04-11 12:23:50
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Володимир Андрейків
Чудовий вірш
Відповісти
2020-05-13 11:33:15
Подобається
Anna Gera
Відповісти
2020-05-14 18:31:57
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13520
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9469