Ти був для мене всім...
Anna Gera
Скільки б часу не пройшло, Я день цей буду пам'ятати. Коли ти мої фото залив, І я почала у плітках потопати. Ти мене знищити хотів, Тобі кортіло моє життя зруйнувати. Ти залишив мене ні з чим, І мені зосталося лише з середини згорати. Я хотіла тебе любити, А тепер хочу лише покарати. Ти був для мене усім, А тепер хочу тебе на шмаття розірвати. Хочу аби ти кричав, Хочу, щоб ти лиш себе міг картати. За те що мене зруйнував, І над попелом моїм хотів реготати.
2020-11-05 10:41:17
3
0
Інші вірші поета
Покинутий острів... Маленька пані «Х», Сиділа у кутку... Скільки часу пройшло... Моя любов постійний біль...
Інші поети
Vinay Deshlahare
@avin_rafael
Marin_a
@_Little_writer_
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4498
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12092