Туманний світ це щось шалене...
Anna Gera
 Туманний світ це щось шалене, Усе зникає в небуття. Життя там наче навіжене, Усе там перетворюється у сміття. Там люди - хмари, Сірі неначе ті химери. Усі там згорблені та замкнені в собі. Вони мовчать, минаючи усе навколо, І стоїть шалено тиша. Усі бредуть неначе по болоту, І не чути навіть сердечного биття. Вони неначе ті потвори, Усі люди не живі. Навколо лиш одні ворони, Які полюють на хороші сни. Адже це єдина їхня радість, Ці сни - усе їхнє життя. Вони чекають лише старість, Щоб зникнути у небуття.
2021-02-05 13:03:23
1
0
Інші вірші поета
Що таке любов? Не має вже сили кричати... Ти Моя любов постійний біль...
Інші поети
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Hayami-chan
@Zakuro_chan
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4965
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4931