Моя любов постійний біль...
Anna Gera
Моя любов постійний біль, Від неї хочеться кричати. Вона пече на рані наче сіль, І хочеться лише сконати. Все починалось як завжди, Закоханість, ці квіти, поцілунки. Цей біль залишиться зі мною назавжди, І я спалю всі його дарунки. Мені здавалось все це казкою, Я вірила в його щирі почуття. А обернулося для мене це поразкою, І все пішло у небуття. Моя любов для мене була всім, І все закінчилось так і не почавшись. Ти вже ніколи більше не будеш моїм, І я плачу на віки здавшись.
2020-12-01 13:42:56
3
0
Інші вірші поета
Що таке життя Що таке любов? Тиша Маленька пані «Х», Сиділа у кутку...
Інші поети
_Rena_ _Ms_
@ms_rena_18
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2325
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10909