Маленький хлопчик «Х», Повільно йшов містом...
Маленький хлопчик «Х», Повільно йшов містом. Він просто йшов кудись, Ставши клятим егоїстом. Його чекали вдома, Дзвонили мільйон разів. Проте причина була вагома, Він втратив своїх батьків. Хлопчина не міг усвідомити, Він навіть сльози не зронив. «Х» міг лиш себе в цьому винити, Він думав: «Це я їх убив». Якби я їм не збрехав, Вони б залишилися вдома, Я на них просто начхав, І тіло скрутила судома. Хлопчина просто йшов, Не помічаючи нічого навколо. У нього кипіла кров, А серце жахливо кололо.
2021-02-10 05:49:45
1
0
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
15865
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11203