Маленький хлопчик «Х», Повільно йшов містом...
Anna Gera
Маленький хлопчик «Х», Повільно йшов містом. Він просто йшов кудись, Ставши клятим егоїстом. Його чекали вдома, Дзвонили мільйон разів. Проте причина була вагома, Він втратив своїх батьків. Хлопчина не міг усвідомити, Він навіть сльози не зронив. «Х» міг лиш себе в цьому винити, Він думав: «Це я їх убив». Якби я їм не збрехав, Вони б залишилися вдома, Я на них просто начхав, І тіло скрутила судома. Хлопчина просто йшов, Не помічаючи нічого навколо. У нього кипіла кров, А серце жахливо кололо.
2021-02-10 05:49:45
1
0
Інші вірші поета
Скільки часу пройшло... Не має вже сили кричати... Тихий шепіт, що кличе униз Дівчина привид живе на човні...
Інші поети
Аня
@Ann_000
Michael Mayrain
@Michael_Mayrain
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3749
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11385