Тихий шепіт, що кличе униз
Anna Gera
Тихий шепіт, що кличе униз, Вона уже в пеклі й тягає розжарений хмиз. Її покарали та забрали життя, Вона тепер навіки спокутує своє буття. У неї горять руки, що нагадують про нього, У неї палають очі, що пам‘ятають постать про постать його. Її прокляли через кохання, Її знищило постійне шалене бажання. Не можна любити сволоту, Через неї лише прогрузнеш в болоту. І вона це все заслужила, Адже своє серце в його руки віддала. Вона свою душу загубила, Адже його на ноги підняла.
2021-04-05 14:33:47
0
0
Інші вірші поета
Що таке любов? Не має вже сили кричати... Ти Галактика самотності
Інші поети
Safiyyah Orlovic
@SafiyyahOrlovic_99
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2776
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11546