Крик
Anna Gera
Коли вже йти не має сил, Я хочу просто закричати Не можу думати і спати, І все життя здається сном. Не має сил навіть кричати, І хочеться забути все. Не можу в руки себе взяти, А лиш сидіти і мовчати. І жити вже не має сил, А у душі шалений холод. Не хочу більше йти вперед, А зупинитись і ридати. Здається все уже не тим, І гірко можу лиш ридати. Забутись в сні, Й лиш від немічі кричати.
2020-07-07 18:31:25
4
0
Інші вірші поета
Дівчина привид живе на човні... Маленький хлопчик «Х», Повільно йшов містом... Маленька пані «Х», Сиділа у кутку... Моя любов постійний біль...
Інші поети
EmmaGolfild
@EmmaGolfild
Solo Frau
@frausolo
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1778
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4024