Скільки часу пройшло...
Anna Gera
Скільки часу пройшло? Не можу пригадати. Навколо все зів'яло, А мені боляче і хочеться кричати. Чому ж любов така несправедлива? Напевно через тих людей, Що звуться — погань паршива, І від яких не відірвати очей. Через них час не повернути, І серце не зібрати з мільйона камінців. Лиш можна у своїй болі утонути, І приховати сліди від рубців. Проте час такий настане, Що біль на другий план відійде, Знайдеться щось більш кохане, Що серце твоє теплом огорне.
2020-04-10 15:04:26
2
0
Інші вірші поета
Тиша Сонячне сяйво сковує рухи Маленький хлопчик «Х», Повільно йшов містом... Не має вже сили кричати...
Інші поети
Minyunsu3
@Minyunsu3
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1322
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4080