Скільки часу пройшло...
Скільки часу пройшло? Не можу пригадати. Навколо все зів'яло, А мені боляче і хочеться кричати. Чому ж любов така несправедлива? Напевно через тих людей, Що звуться — погань паршива, І від яких не відірвати очей. Через них час не повернути, І серце не зібрати з мільйона камінців. Лиш можна у своїй болі утонути, І приховати сліди від рубців. Проте час такий настане, Що біль на другий план відійде, Знайдеться щось більш кохане, Що серце твоє теплом огорне.
2020-04-10 15:04:26
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2829
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2475