Тиша
Anna Gera
Тихо… тихо… за вікном, Все здається лише сном. Я в собі? Чи це примара? Світ навколо – темна хмара. Тихо… тихо… ні душі, Все неначе в іржі. Я кричу, а світ не чує, Він над смертю все чатує. Тихо… тихо… сміх вже зник, Всюди чути дикий крик. Це душа моя кричить, І весь світ уже горить.
2018-09-16 10:05:37
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
1945
Ват😶
Відповісти
2018-09-16 14:29:29
Подобається
Інші вірші поета
Не має вже сили кричати... Туманний світ це щось шалене... Сонячне сяйво сковує рухи Покинутий острів...
Інші поети
cat_kitty
@cat_kitty
Памс
@pararampam
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1461
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1729