Тиша
Anna Gera
Тихо… тихо… за вікном, Все здається лише сном. Я в собі? Чи це примара? Світ навколо – темна хмара. Тихо… тихо… ні душі, Все неначе в іржі. Я кричу, а світ не чує, Він над смертю все чатує. Тихо… тихо… сміх вже зник, Всюди чути дикий крик. Це душа моя кричить, І весь світ уже горить.
2018-09-16 10:05:37
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
1945
Ват😶
Відповісти
2018-09-16 14:29:29
Подобається
Інші вірші поета
Крик Що таке життя Галактика самотності Скільки часу пройшло...
Інші поети
Janocska
@Janocska
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3604
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13455