Тиша
Anna Gera
Тихо… тихо… за вікном, Все здається лише сном. Я в собі? Чи це примара? Світ навколо – темна хмара. Тихо… тихо… ні душі, Все неначе в іржі. Я кричу, а світ не чує, Він над смертю все чатує. Тихо… тихо… сміх вже зник, Всюди чути дикий крик. Це душа моя кричить, І весь світ уже горить.
2018-09-16 10:05:37
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
1945
Ват😶
Відповісти
2018-09-16 14:29:29
Подобається
Інші вірші поета
Дівчина привид живе на човні... Тихий шепіт, що кличе униз Покинутий острів... Моя любов постійний біль...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2492
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16481