Тиша

Anna Gera

Тихо… тихо… за вікном, Все здається лише сном. Я в собі? Чи це примара? Світ навколо – темна хмара. Тихо… тихо… ні душі, Все неначе в іржі. Я кричу, а світ не чує, Він над смертю все чатує. Тихо… тихо… сміх вже зник, Всюди чути дикий крик. Це душа моя кричить, І весь світ уже горить.

2018-09-16 10:05:37

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

1945

Ват😶

Відповісти

2018-09-16 14:29:29

Подобається

Інші вірші поета

Тихий шепіт, що кличе униз Ти був для мене всім... Дівчина привид живе на човні... Скільки часу пройшло...

Інші поети

Shina

@Sheena

Moi

@Moi_2000

_Maksym_

@_Maksym_

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

9690

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1970