-Куди ми прямуємо Семе?-спитала дівчина, трохи вагаючись.
-Терпіння...
Коротка стримана відповідь і мовчання, яке здається триває цілу вічність.
-Кларк,-голос порушив стриману тишу і стіни, які споконвіку стояли, здається затремтіли.
-Ти його знаєш?
-Так, всі знають хлопця, та кажуть, що він не повертається в цей замок відколи вбили його сім'ю, тоді він мав бути коронованим королем, та коронаціїї не відбулося.
-Нічого не розумію.
Еммі тільки гляділа на Сема з погдядом, який нічого не розуміє.
-Ми завжди блукаємо в пошуках правди, та важко знайти її, а інколи вона під носом, але ми цього не помічаємо.
Еммі не встигла відповісти на слова чоловіка, адже той відчинив двері...
Бібліотека і безліч книг, які здавалися стомилися тут сидіти і чекати, бодай якогось читача.
Дівчина  із захопленням оглянула велике приміщення, яке здавалося надто чарівним.
-Я тебе з кимось познайомлю.
Сем йшов коридором, полиць було безліч так само, як і книг, а ще вікно і софа, маленькі ліхтарі, карти різних світів.
Еммі випадково стукнулася головою плеча юнака.
Сем повернувся і знову посміхнувся своєю хитрою посмішкою.
-Обережніше, ти тут часто будеш побувати,-він погладив голову Еммі і пішов далі, відкривши ще одні двері, які очевидь вели до кабінету.
-О Семе.
Жіночий голос, зігрів дівчині серце, чомусь їй стало так тепло і добре.
-Я Елінор,-жінка з ясними очима подала руку.
Еммі також взяла її за руку, не вимовши своє ім'я жінка сама відповіла .
-Ти Еммі дорогенька.
-Так, але звідки ви знаєте?
-Як можна не знати спадкоємницю трона.
Стара була щасливою, Сем кудись вийшов, але швидко прийшов з чаєм і печивом.
-Сідай, погостюєш тут у мене.
Дівчина послухалася, і вже через декілька секунд троє сиділо, пивши теплий чай.
Еммі не бажала порушити теплу тишу змішану з теплим чаєм та печивом.Проте стільки питань крутилося в голові, дівчина стримувала свою цікавість.
Випиваючи чарку за чаркую вона й не помітила, як хвилюється і її руки тремтять від хвилювання.
Елінор і Сем весело розмовояли, тільки зовсім не про те, що хотіла чути Еммі.
Все таки дівчина стукнула горнятком по столу і поглянула обом в очі.
-Не вдавайте, що все добре, хтось мені пояснить в чому справа?-запитання її лунало в стінах кімнати, але миттю розсіялося, так само, як і з'явилося.
Елінор, жінка з розумним поглядом заглянула дівчині в очі.
-Все набагато гірше, чим ти думаєш.
Еммі глянула на обох запитальним поглядом, настільки вона була сердитою.
Дівчина встала зі стільця.
-В такому випадку мені тут нічого робити.
-Еммі зажди,-Сем підбіг вхопивши її за руки.
-Я не збираюся рятувати когось, в чому проблема, чому я маю бути з вами, через те, що мій батько помер?
Дівчина ледь стримувала сльози.
-Невже у вас не має співчуття,невже вам всеодно, невже?
-Ні,-парубок заглянув дівчині в очі,-Ти для нас дуже цінна ми тобі хочемо помогти і поможемо, з часом ти все дізнаєшся.
Жінка позаду всміхнулася, ледь не заплкала.
Сем обняв Еммі, погладивши її по голові.
-Ти воїн,-говорив він, проте дівчина нічого не розуміла тільки проливала свої сльози.
Чи даремно вона плакала, чи ні, та вона хотіла дізнатися хто такий Кларк?Колишній король Грівендії, та, як він бодай може бути королем, якщо такий юний, невже він не живий, це тільки примара, яка говорила з нею.