1
2
3
4
5
6
7
8
9
7
-Що ти тут робиш?-спитала Еммі, вкрай здивована візиту.
-Спершу мені слід спитати тебе Еммі,-він наблизив своє обличчя і зазирнув в очі дівчини.
-Це моя справа і не більше.Ти шпигував за мною.
-З чого б це?
Позаду почулися кроки, Кларк стояв дивлячись на Сема, вкрай здивованим, але все таки теплим поглядом.
-Друже, що ти тут робиш,-Кларк рушив вперед подав руку.
-Чудово, давненько тебе не бачив.
Дівчина стояла і спостерігала за цією сценою.На мить Еммі здалося, що вона тут лишня.
-Так ви знайомі?-спитала вона вкрай розгублено.
-Так, проте це дуже довга і нудна історія,-відповів Кларк.
-Знаєте мені набридли ці таємниці, тому з вами я нікуди не піду, чому я маю слухати двох недоумків!
Дівчина була надто розлючена їй набридли ці таємниці, вона вхопила конверт і побігла від них подалі.Дівчина чула голоса, які гукали її.Еммі було байдуже, вона бігла дедалі швидше, дерева і тільки дерева.Дівчина зупинилася, вона присіла на землю, розгорнула конверт.Там писало:
"Еммі
Дівчинко ти повинна врятувати землю і вбити лихого короля, та посісти трон.Зло здолати не так легко, йди в правильне русло.Тобі обирати куди йти в який напрямок із ким бути.Два намиста у вигляді пера це ключ до таємниць.Нікому не показуй цю річ, що ти знайшла в конверті.Між нами є зрадник.Якщо не поквапитися наше життя помре  так само і все, що з ним.Якщо ти читаєш цей лист, то мабуть я вдало знайшов місце.Бережися.
Твій вірний слуга Маттео"
Вона заховала ціпок у приховану кишеню сукні,  і подалася далі не знаючи, куди ведуть її ноги.
"А, якщо Кларк це Лихий король."
Дівчина не вірила своїм власним думкам, це здавалося її дивним.Проте логічно можна було припустити, що Еммі може бути королевою, а якщо хтось воліє заволодіти троном, він на все здатний, що вбити її.
Еммі повільно ступала, вона чула голоси, дівчині ставало дедалі лячно.Сутеніло і на небі з'явився місяць, він освітлював дорогу.Чим далі дівчина ступала, тим більше їй здавалося, що тут надто чарівно і казково.Вона почула стукіт, а потім між дерев побачила, щось біле.Еммі підібрала сукню руками, щоб легше і не чутно ступати по дорозі.А потім з тіні дерев вийшов білий кінь, проте він був єдиноріг,прекрасний і граційний.

  • Дівчина повільно до нього наблизилася і доторкнулася його білої гриви.Звір не заперечував, він наче посміхнувся їй у відповідь і попрямував вглиб лісу, показ
ючи шлях...
Замерехтіло блакитне світло, а потім наче, якийсь птах літало, та зникало за темними деревами.Еммі захоплено стежила за красою, що оточувала її.На мить, дівчині здалося, що вона вперше почувається щасливою, відтоді, як батько помер.Але, чи на довго цей спокій залишиться в її молодому серці?



© Kaila Daivis ,
книга «Short».
Коментарі