Нема куди подіти біль...
Анастасия Дутка
Нема куди подіти біль, і серце тліє раз за разом, і почуття немов проїла міль... Та байдуже мені, і так не разом... Обійми у холодній темноті обмию я слізьми своїми зразу і віра у найкращі дні забудеться і перетвориться в образу. І холод у душі ще й вітер виє, і обриває серце ураганом тепер повік душа кришталем ниє її ніхто не вкриє покривалом... 01.05.2021
2021-08-05 19:28:30
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мілена_Мі
👏👏👏
Відповісти
2021-08-05 21:51:59
Подобається
Анжела Колодій
😍😍😍
Відповісти
2021-08-06 08:06:19
Подобається
Інші вірші поета
Потрібно мовчати Туман поцілунків Моя душа злітає до небес... Просто
Інші поети
erorkaaa
@erorkaaa
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12389
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9270