Глибока ніч
Наян Коваль
(18+)
Глибока ніч, в серці бажання. В пориві усмішка, зітхання. Цілунок – в серці відчуття. Обійми й доторки навмання. Голі тіла, жага, натхнення, в гаю співає перебендя. Міцніш трима друг друга руку. Зоряне небо на малюнку. То зустрілись двоє молодих, Палкий жар у душах їх. Цілунки й зустрічі знов і знов. Таке натхнення - то любов.
2020-08-14 07:02:34
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Наян Коваль
@Boanerge дуже приємно, дякую 🙏🏻😁
Відповісти
2020-08-14 07:15:34
1
Яна Войвич
Дуже ніжно))
Відповісти
2020-08-17 08:34:49
1
Наян Коваль
@Яна Войвич дякую)
Відповісти
2020-08-17 09:28:19
Подобається
Інші вірші поета
Орел Гей, люди, схаменіться... Чоловік кохати не вміє... ХХI
Інші поети
Сергій
@sushko18
Juli Pencil
@Juli_Pencil
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3502
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11156