А чому недобрим людям?...
А чому недобрим людям легше спиться уночі? Невже не сняться їм жахіття? Невже не сняться їм гріхи? Вони постійно гострять лезо, аби загнати в спину тим, хто пригорнув теплом своїм. То пацюки, що лізуть в нори. То слимаки, бо без кісток. Вони разом – гніздо осине, в тому гнізді купа пасток. Шляхетність їм не притаманна. Хрипне голос їхніх душ. Нечисть ходить там, як панна. Шкода, не змити їхній бруд. Проблема їхня споконвік: відсутність совісті і глузду. Та скільки не лікуй каліку, Ти не зламаєш у ній суку.
2020-08-10 18:54:26
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Наян Коваль
@Boanerge а щодо другого слова "кісток" , то я не помітив, там має бути "пасток", як завжди Т9(
Відповісти
2020-08-10 20:01:38
1
Наян Коваль
@Boanerge дякую за генія, але я сказав правду, не знаю чому, але змінило на те, що є)
Відповісти
2020-08-10 20:05:50
1
Наян Коваль
ні, просто життя з такими знайомило)
Відповісти
2020-08-12 18:49:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12970
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5652