А чому недобрим людям?...

Наян Коваль

А чому недобрим людям легше спиться уночі? Невже не сняться їм жахіття? Невже не сняться їм гріхи? Вони постійно гострять лезо, аби загнати в спину тим, хто пригорнув теплом своїм. То пацюки, що лізуть в нори. То слимаки, бо без кісток. Вони разом – гніздо осине, в тому гнізді купа пасток. Шляхетність їм не притаманна. Хрипне голос їхніх душ. Нечисть ходить там, як панна. Шкода, не змити їхній бруд. Проблема їхня споконвік: відсутність совісті і глузду. Та скільки не лікуй каліку, Ти не зламаєш у ній суку.

2020-08-10 18:54:26

3

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Наян Коваль

@Boanerge а щодо другого слова "кісток" , то я не помітив, там має бути "пасток", як завжди Т9(

Відповісти

2020-08-10 20:01:38

1

Наян Коваль

@Boanerge дякую за генія, але я сказав правду, не знаю чому, але змінило на те, що є)

Відповісти

2020-08-10 20:05:50

1

Наян Коваль

ні, просто життя з такими знайомило)

Відповісти

2020-08-12 18:49:10

Подобається

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

79

19

3271

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5459