Безмовний крик.

Олександр Чалий

Розповісти я хочу те, про що мовчу, але не може говорити мій язик. кричати хочу, але тихо шепочу, я просто звик. Давно я думаю про це і все мовчу, але ніхто не чує мій безмовний крик, і я від цього вже нікуди не втечу, бо я вже звик. Я вислуховую про це, але мовчу, неначе в школі шолудивий ученик, і від обурення уже не трепечу, я просто звик. Я пережити маю те, про що мовчу, та загоряюся неначе той сірник, завжди нервуюся, але я не кричу, бо я мужик.

2025-01-30 16:29:53

Інші вірші поета

Книга життя. Людина що вас цінувала. Батьківська хата. Закон природи.

Інші поети

Анастасія

@anast_assia_

R E

@Rocks_Eyha

Mila Kaminska

@Mila_Kaminska

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11383

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1694