Безмовний крик.
Розповісти я хочу те, про що мовчу, але не може говорити мій язик. кричати хочу, але тихо шепочу, я просто звик. Давно я думаю про це і все мовчу, але ніхто не чує мій безмовний крик, і я від цього вже нікуди не втечу, бо я вже звик. Я вислуховую про це, але мовчу, неначе в школі шолудивий ученик, і від обурення уже не трепечу, я просто звик. Я пережити маю те, про що мовчу, та загоряюся неначе той сірник, завжди нервуюся, але я не кричу, бо я мужик.
2025-01-30 16:29:53
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3007
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13427