Безмовний крик.
Розповісти я хочу те, про що мовчу, але не може говорити мій язик. кричати хочу, але тихо шепочу, я просто звик. Давно я думаю про це і все мовчу, але ніхто не чує мій безмовний крик, і я від цього вже нікуди не втечу, бо я вже звик. Я вислуховую про це, але мовчу, неначе в школі шолудивий ученик, і від обурення уже не трепечу, я просто звик. Я пережити маю те, про що мовчу, та загоряюся неначе той сірник, завжди нервуюся, але я не кричу, бо я мужик.
2025-01-30 16:29:53
0
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2649
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9701