Йди мила

Олексій Коваль

Згасли останні зорі, Коли ти покинула мене, Світла зіронька моя. Я не плакав і не благав повернутися Надія моя, А спокійно відпущу у далеку путь, Де вільною себе відчуєш, А не в моїх холодних обіймах. Спогади про тебе, Будуть моїм болем, Бо вже не має тебе. Радітиму за цей час, Коли ти розділяла мою тугу, Наче ангел-спаситель. Настане час прощання. Не буде великих букетів, Не буде подарунків, А тільки дам у твої ніжні руки, Одну маленьку троянду, Яка означатиме більше, Ніж моє : "Прощай, мила."

2024-09-13 13:06:14

Інші вірші поета

Зимові почуття Повернись,кохано Загиблим та рідним Останній план

Інші поети

Tota .

@To_ta

Foxy Soul

@Foxy_Soul_

Momen ali

@momen_ali

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5681

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11524