Милая моя
Переживання сердечні, Думи про вічну любов, Теплі руки незвіданої краси, Тихий голос, Людський тріпотливий звук, Що зводить два закохані серця. І дощ, і веселка, Лихоманка кохання запальна, Не потрібні квіти, Коли є цілий світ. Усамітнення у Божому саду, Нічні, зворушливі серенади, Що оспівують чудо-дивні почуття. Втеча у мрійливі світла, П'янкий танець весни, Улюблений серед молодят танок. Пусті погляди коханих, Це їхня побрехенька, Ніколи вони не зможуть відпустити одне одного. Дівоча постать у сльозах, У подобі Святої Матері, Чекає долю свою. Надія зустрічі з ним, Мороз вщухає, Серце палає у молитві радості. Бруньки дерев, ранні польові квіти, Повернення весни, Тієї пори нового життя і відроджень -Де мій миленький? Самотнє горе, Обіцянка повернутись, Розчарування, зрада й розбите серце, Обхоплене руками лице, Безжально, чарівної рікою сліз, Затопила весь Едем. Мука поневірянь, Вічне питання для неї -Де мій миленький? Прощай Сонце, -Привіт кохана, Відчайдушний, змучений біг До обійм пресвятої мадонни, Яку не бачив тисячу літ. Заручини тихі, Життя у вихованні, Діти розумні, хоробрі, Дальня путь нових звершень їм. Меланхолійний, тихий, приємний танок старців, Глибока старість двох закоханих, Смерть у вічному поцілунку, Зустріч у небесах святих, Ти і я.
2025-01-26 19:58:45
0
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2083
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11546