Милая моя
Переживання сердечні, Думи про вічну любов, Теплі руки незвіданої краси, Тихий голос, Людський тріпотливий звук, Що зводить два закохані серця. І дощ, і веселка, Лихоманка кохання запальна, Не потрібні квіти, Коли є цілий світ. Усамітнення у Божому саду, Нічні, зворушливі серенади, Що оспівують чудо-дивні почуття. Втеча у мрійливі світла, П'янкий танець весни, Улюблений серед молодят танок. Пусті погляди коханих, Це їхня побрехенька, Ніколи вони не зможуть відпустити одне одного. Дівоча постать у сльозах, У подобі Святої Матері, Чекає долю свою. Надія зустрічі з ним, Мороз вщухає, Серце палає у молитві радості. Бруньки дерев, ранні польові квіти, Повернення весни, Тієї пори нового життя і відроджень -Де мій миленький? Самотнє горе, Обіцянка повернутись, Розчарування, зрада й розбите серце, Обхоплене руками лице, Безжально, чарівної рікою сліз, Затопила весь Едем. Мука поневірянь, Вічне питання для неї -Де мій миленький? Прощай Сонце, -Привіт кохана, Відчайдушний, змучений біг До обійм пресвятої мадонни, Яку не бачив тисячу літ. Заручини тихі, Життя у вихованні, Діти розумні, хоробрі, Дальня путь нових звершень їм. Меланхолійний, тихий, приємний танок старців, Глибока старість двох закоханих, Смерть у вічному поцілунку, Зустріч у небесах святих, Ти і я.
2025-01-26 19:58:45
0
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3511
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1875