Милая моя
Переживання сердечні, Думи про вічну любов, Теплі руки незвіданої краси, Тихий голос, Людський тріпотливий звук, Що зводить два закохані серця. І дощ, і веселка, Лихоманка кохання запальна, Не потрібні квіти, Коли є цілий світ. Усамітнення у Божому саду, Нічні, зворушливі серенади, Що оспівують чудо-дивні почуття. Втеча у мрійливі світла, П'янкий танець весни, Улюблений серед молодят танок. Пусті погляди коханих, Це їхня побрехенька, Ніколи вони не зможуть відпустити одне одного. Дівоча постать у сльозах, У подобі Святої Матері, Чекає долю свою. Надія зустрічі з ним, Мороз вщухає, Серце палає у молитві радості. Бруньки дерев, ранні польові квіти, Повернення весни, Тієї пори нового життя і відроджень -Де мій миленький? Самотнє горе, Обіцянка повернутись, Розчарування, зрада й розбите серце, Обхоплене руками лице, Безжально, чарівної рікою сліз, Затопила весь Едем. Мука поневірянь, Вічне питання для неї -Де мій миленький? Прощай Сонце, -Привіт кохана, Відчайдушний, змучений біг До обійм пресвятої мадонни, Яку не бачив тисячу літ. Заручини тихі, Життя у вихованні, Діти розумні, хоробрі, Дальня путь нових звершень їм. Меланхолійний, тихий, приємний танок старців, Глибока старість двох закоханих, Смерть у вічному поцілунку, Зустріч у небесах святих, Ти і я.
2025-01-26 19:58:45
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12549
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3463