Нікчеми
Олексій Коваль
Кажуть що нікчеми Мають право на життя , Навіщо це їм? Не знаю я, Але мені життя принесло не стільки щастя, Як понурих страждань,розчарувань, глибокої і мертвої самотності. Кожен день пригнічений, На думках тільки самогубство, Здається що граюся зі своїм життям, Божевільні трюки розбитих і байдужих людей, Але ні, це крик немічної душі Останнє на що вона здатна. Нікому до нас діла, Головне зробити рабами, І отримувати користь, Їх не хвилює, Кому погано, хто йде на смертну путь, Ось які тенденції сучасного світу.
2025-01-26 20:06:05
0
0
Інші вірші поета
Йди мила Петля Що чекає на небесах, мила? Моя рожа
Інші поети
Artiomtseva
@Artiomtseva
Hell_ga
@Hell_ga
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4342
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11484