Осінь та її сигарети
ти пахла смертю і крахом,
вступивши тієї осені в мій повалений дім,
вдихала сигарети, як ладан
в тобі потребу виплекав, як мати в немовляти крик.
ти на пів руки зупиняла всі рухи,
тримала, коли зривались слова,
ти для мого его внесла найпекельніші муки.
мені здавалось, що краще нема.
ти помирала в той найзимовіший холод,
вітер над твоїм тілом зганяв пташинячих зграй.
ти поверталась коли поверталася осінь.
твої губи холодні, ти пахла, як страх.
твої пальці ходили в моїх блокнотах.
твої нігті з аркушів моїх видерали мазки,
а я не знав як тебе тут затримати -
топив в алкоголь, відпускав до зими.
ти поверталась, заповнивши димом весь ґанок.
вселяла надію за розкидані ґрати
а я не знав як тебе взяти,
і протягував останню недокурену пачку.
як ти любиш без фільтру і з кнопкою.
затяг. і погляди вдаль, як на всіх день ліг
ти жартувала, що будеш помирати від раку
за пристрасть в день курити по дві.
ми витягали платівки на ганок -
ти просила щось із Сінатри,
я записував вірші, які критикуватимеш після.
в небі хмари летіли разом із тобою вибльованим димом.
вдих. і погляди ввись як на горизонт день ліг.
ти була б беззахисним ангелом,
якби не звичка в день курити по дві.
на той день народження сказали, що ти не прийдеш,
в телефон привітання із подавленим хрипом.
в квартирі ритм, під джазові ноти опускалися очі.
поки літо плелось на балкон, ти неквапно вбиралася в осінь.
будні. ремарка.
не скритикуєш, не видереш аркуш.
не виключиш джаз, не попросиш Сінатру.
на ліжку твій труп, в руках лід і обвуглені губи.
на столі мемуари, розкидані букви
в руках на півслова обірвалась "Гертруда".
і не згадки про обвуглені дні,
як у наших руках Бог світ ловив,
ти була єдина серед простих
і ти так любила в день курити по дві.
03.12.2021
18:19
2021-12-04 17:50:15
2
0