Троянда смерті
Дендрарії й сади Семіраміди Колючий терен з тих оранжерей Я привезу й тобі криваві квіти Від яких і сам мало не вмер Я не зірву троянду смерті Бо мабуть поки я живу Не хочу я прожити й вмерти Так й не побачивши мету Не буду й нею милуватись Вона спокуслива система В пелюстках заховала ноти Які диктують коди й схеми Кров стікає із листя й стебел Розриває навпіл мов вени Хоч троянди пахнуть гарно Але ці парфуми не для мене ²⁹/⁰³/²⁰²¹ Дендрарии и сады Семирамиды Колючий терновник с тех оранжерей Я привезу и тебе кровавые цветы От которых и сам чуть не умер Я не сорву розу смерти Потому видимо пока я живу Не хочу прожить и умереть Так и не увидев цель Не буду и ею любоваться Она соблазнительная система В лепестках спрятала ноты Диктующих коды и схемы Кровь стекает с листьев и стеблей Разрывает пополам как вены Хотя розы пахнут хорошо Но эти духи не для меня
2021-04-02 10:03:20
14
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Фреш
второе
Відповісти
2021-04-07 16:35:26
Подобається
Олеся Лисова
Немного кривовато звучит на русском, но это не отменяет тот факт, что стихотворения очень красивое (не только по звучанию), но по смыслу! Интересное сочетание: любовь, смерть, цветы... Пока ничего подобного не читала, но мне очень понравилось! #читаем_стихи
Відповісти
2021-04-08 14:20:51
1
Фреш
дуже дякую 😊
Відповісти
2021-04-08 19:19:52
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1108
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1432