Анастасія
@onishchak
Я сама свое небо, я сама свой ад.
Вірші
Сон писав
Вже ніби пошебки до сну Кричу... а сон мене минає... Повіки тиша розгортає, В нудьги обіймах потону. Мій погляд навстіж... зазирни, Налий до ложа краплю втоми, Як слово не втече від коми, Так не втечуть крізь пальці сни. Давно вже морок ніч наткав, Орнамент вкрив манірну тишу. Мені здавалося, що пишу... Хоча насправді сон писав...
15
3
629
Сама про себе
Збираю по дорозі Крихти натхнення Натомість розсипаю ноти... А вітер свище.. І втікаю сама від себе. Я вже не "за", Я знову "проти" Підбираю згустки поезій, А весь світ Замело зірками. І суцвіття днів Відносить у роки Мого задуму Світлими рядками...
6
2
650
Грим
Загорілося полум'ям небо, Фіолетове виливши дно - То - кіно... Але плакати більше не треба: Твоя осінь померла давно, Все одно... Недопалок життя догорає, А крізь пальці просочує дим. Йди за ним. А до неба лиш попіл стрибає, А на ваті залишився лиш грим. Грим - без рим...
9
0
663
Душі нема
Надворі дощ. В календарі зима. Душі - нема. Той чорний плащ я одягну сама: Печаль - німа... Я сфокусую погляд на тобі І розчинюсь А вітер джаз заграє на трубі. Я не боюсь! І грати смутку зваляться на нас, Життя - тюрма. Лишила б душу... Тільки є один нюанс: Її - нема!
16
0
1557
У місті Смутку ...
Я буду слабкою, коли того треба І знаєш так хочеться літати уві сні Я тільки інструмент, що грає дивні ритми Я катастрофа. Я не вмію плисти. Лиш тінь від сліз...й самотність знов тремтить Чому роздерта на шматки моя душа? Самотнє місто плакало нестримно У місті Смутку я була жива...
11
0
1182
Повітря ковток
Хтось мовчить ... В телефоні озвався гудок Оберемок троянд пахне свіжою м'ятою Залишився на завтра єдиний повітря ковток Ну , а я ще вагаюсь кому його краще віддати... Ти тремтиш... Пахне зимою замерзла трава Я чомусь пам'ятаю що буде із нами вже завтра ДЕ ЖА В'Ю відбирає на тебе останні права Я ж за власне життя не навчилась іще обирати... Ти замовк ... Тиша спрагою горло звела у комору Серце глухо принишкло таїться без зайвого поруху Я до крихти ввібрала останній повітря ковток Щоб життя вздовж пройти без єдиного подиху...
12
0
1388
Піаніст
Торкнуться клавіш пальці піаніста, І тихо дощ бруківкою прийдеться, Зіграє блюз на вікнах мого міста, Чомусь дощу у мріях не живеться. Біжить з дахів вершково-біле небо, Та я не хочу вічність зупиняти, Я все одно не буду біля тебе, Тобі про це не зможу розказати. Я звуки нот на спогади міняю, Торбину снів за мрію продаю, Я сни старі потрохи забуваю, Я все віддам за музику твою.
17
0
2116
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
11812
Німий простір
Між нами німий простір Який захоплює ще більше Між нами все ще осінь Така холодна і ніби вічна Між нами сто тисяч нерозв'язаних думок Що переплітаються чужим голосінням Між нами лише однісінький крок Який не дасть нам впасти в тління Між нами відверті фрази , і їх солодкий біль Не хочу відпускати тебе і не мрій Тінь. Тої тиші падає темна тінь . Тримай мене благаю, тримай зі всіх зусиль.
10
0
583
Безмовна тирада
На мокрому склі сліди від помади Тримай мене поки я ще не звикла Без слів така сутінь...безмовна тирада Облита до п'ятої із присмаком літа... Загубленість душ, що вирують минулим Ворушать губами вчорашні тортури Замовченим болем, я кинусь в нікуди Аби лише мати привід забути... Аби доторкатись до тебе вітрами Хтось просто сказав , що тебе не існує Ілюзія віянь ...Хрипкі фонограми... Мені як і завжди тебе тут бракує...
27
2
4797