Піаніст
Анастасія
Торкнуться клавіш пальці піаніста, І тихо дощ бруківкою прийдеться, Зіграє блюз на вікнах мого міста, Чомусь дощу у мріях не живеться. Біжить з дахів вершково-біле небо, Та я не хочу вічність зупиняти, Я все одно не буду біля тебе, Тобі про це не зможу розказати. Я звуки нот на спогади міняю, Торбину снів за мрію продаю, Я сни старі потрохи забуваю, Я все віддам за музику твою.
2017-12-15 18:54:13
17
0
Інші вірші поета
Німий простір Сон писав Безмовна тирада У місті Смутку ...
Інші поети
Palak Verma
@PalakVerma
iriana clem
@iriana_clem
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4983
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9154