Емоційний наркоман
Vlad Hazda
Мене колись уб'є цей стан. Я наркоман. Душа порве старий баян, І я знов попаду в капкан. Так довго це доходило до мене, Що все, що мені лише треба - Це емоції! Хто б міг подумати? Подумати, що мене тягне лиш до них... Яким би злим не здався вам цей гріх, Але я спробував усе: Я мав стосунки зовсім нездорові, Але й кохав, що в жилах стало крові. Кохання це було далеко не єдине, Часто і інше щось мене манило. Я пив, палив, таке не кожен може пережити.... Але й тоді, і зараз, хотілось мені справді жити. Я працював, що ледь не зупинялось серце, Я їв усе, лише б це було з перцем. За миттю гнався так, як не женуться коні, Не залишав нічого на поталу долі. Але чому не впала благодать із неба? Бо лиш одного було треба, І це одне - це гострі відчуття, емоції, Які вогню лили у серце добрі порції. Я всім сказав тепер - я наркоман, Нехай колись уб'є мене цей стан. Лежить в кутку розірваний баян, Висновки зроблені - стоїть пустий капкан. Питаня залишили лише способи, Мета яких, не виправдала засоби.
2018-11-21 22:21:46
6
0
Інші вірші поета
Світ хаосу Ніч - час віршів Ідеальний герой в неідеальному світі Про втрату смаку і дивні стосунки
Інші поети
Momen ali
@momen_ali
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5640
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1427