Емоційний наркоман
Мене колись уб'є цей стан.
Я наркоман.
Душа порве старий баян,
І я знов попаду в капкан.
Так довго це доходило до мене,
Що все, що мені лише треба -
Це емоції!
Хто б міг подумати?
Подумати, що мене тягне лиш до них...
Яким би злим не здався вам цей гріх,
Але я спробував усе:
Я мав стосунки зовсім нездорові,
Але й кохав, що в жилах стало крові.
Кохання це було далеко не єдине,
Часто і інше щось мене манило.
Я пив, палив, таке не кожен може пережити....
Але й тоді, і зараз, хотілось мені справді жити.
Я працював, що ледь не зупинялось серце,
Я їв усе, лише б це було з перцем.
За миттю гнався так, як не женуться коні,
Не залишав нічого на поталу долі.
Але чому не впала благодать із неба?
Бо лиш одного було треба,
І це одне - це гострі відчуття, емоції,
Які вогню лили у серце добрі порції.
Я всім сказав тепер - я наркоман,
Нехай колись уб'є мене цей стан.
Лежить в кутку розірваний баян,
Висновки зроблені - стоїть пустий капкан.
Питаня залишили лише способи,
Мета яких, не виправдала засоби.
2018-11-21 22:21:46
6
0