Феномен QTV

Vlad Hazda

Це вірш з невеликим челенджем: "Спробуй не заплакати від ностальгії". Для когось він буде як душевний джем Для мене як буря стихії. Згадайте гучне і збуджуюче "ту-ту-ту-ту!", Під вихід на арену чортяцьки крутого Сіни. Як Андертейкер розбивав лице Стільцем. В польоті. З грьобаної драбини! Як кожен на "Ви готові?" кричав "Так, капітан!" І тащився від "мочалки" на дні. Як кидав по підлозі новий Бакуган І хотів стати Хокаге схованого в листі селі. Як дивився скетчі з бендерівцем Бендером, Знав на пам'ять всі коментарі канального диктора, Не розумів стосунки між Марч і Гомером, Кидав по блютузу затерті цитати Бєлкіна. Як пізнав українською світ геймерів Через Ігронавтів, що дрючать всіх сучасних летсплеєрів. Ламав, як ритм в цьому вірші, батьківські паролі-ключі І вертався сюди зранку, після школи і глибоко вночі. І знаєте... Хоч давно вже не ловим сигнал, Я скажу кілька слів дуже впевнених: К'ю ТВ — це не просто канал, Це про нашу культуру 2000-х!

2020-07-04 08:41:04

Інші вірші поета

Анархіст Вона Просто без слів, занадто прекрасно Світ хаосу

Інші поети

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Nespassion

@Nespassion

Анастасія Супрун

@Anastasiia_Suprun

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

5277

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12467