Коли вогонь обпікає лице
Коли вогонь обпікає лице, Тобі приємніше навіть від того. І те, що б мало пекти не пече, Тоді зводиться все до малого. Ти забуваєш про те що болить, Вогонь зализує всі старі рани. Тепер усе те старе не перчить, Думки гуляють глухими дворами. І хоч усе це так швидко пройде, Печаль повернеться з останнім вогником, Проте допоки вогонь ще тріщить, Не забиваю дурним свою голову.
2018-07-05 21:44:14
4
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2370
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1530