Коли вогонь обпікає лице
Коли вогонь обпікає лице, Тобі приємніше навіть від того. І те, що б мало пекти не пече, Тоді зводиться все до малого. Ти забуваєш про те що болить, Вогонь зализує всі старі рани. Тепер усе те старе не перчить, Думки гуляють глухими дворами. І хоч усе це так швидко пройде, Печаль повернеться з останнім вогником, Проте допоки вогонь ще тріщить, Не забиваю дурним свою голову.
2018-07-05 21:44:14
4
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3722
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2962