Коли вогонь обпікає лице
Коли вогонь обпікає лице, Тобі приємніше навіть від того. І те, що б мало пекти не пече, Тоді зводиться все до малого. Ти забуваєш про те що болить, Вогонь зализує всі старі рани. Тепер усе те старе не перчить, Думки гуляють глухими дворами. І хоч усе це так швидко пройде, Печаль повернеться з останнім вогником, Проте допоки вогонь ще тріщить, Не забиваю дурним свою голову.
2018-07-05 21:44:14
4
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1412
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1336