Митець
Він просто любив.
Любив ходити вранці по росі,
Любив людей а з ними й їх пісні...
Так щиро й сильно.
А як він брав до рук гітару....
Лились мелодії як та лунка ріка,
Яка у найстрашнішу засуху,
Не висиха.
Та що було дивно,
Що люди теж його полюбили,
Дива, та до віку його не згубили.
Що так рідко трапляється зараз.
Бо митцю на сьогодні,
Втриматись на краю людської безодні
Так важко.
Та бувають такі, як він,
Що не дивлячись, на світи й океани.
В душі.
Продовжують жити з просто людьми,
Які нищать так часто прекрасне.
2018-05-29 21:34:48
7
0