Падіння

Vlad Hazda

Що може краще бути від падіння? Не вільного, кайфового, крутого, А просто: сильного й дурного, Щоб розтрощити собі піднебіння. Так часто задираємось до неба, Забувши про усе, що земних, смертних, Турбує нас, і робить з нас інертних, Тупих й нещирих, ну а кому це треба? Та вихід є, бо раз упавши звідтам, Ти розумієш, що не особливий, Так і виходить - фейл красивий Дає реальну мудрість літам. Та ба, падіння, це не лиш падіння, Бо після нього треба підвестися, І тільки як це зробиш, то простися З життям колишнім гоноровим плиння. Тоді розпрямся, заспокойся, йди, Йди далі та не зазнавайся, Тоді уже падінню не здавайся, Та й так живи, кайфуй, люби...

2018-06-11 13:53:03

8

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Weronika Nikulina

Після такого вірша хочется впасти, і не те що піднебіння, мозок собі розтрощити... Але впасти, лиш до ніг автора, і щиро дякувати за його магію слова. Я в захваті💜

Відповісти

2018-06-11 14:09:11

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12971

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2781