Падіння
Що може краще бути від падіння? Не вільного, кайфового, крутого, А просто: сильного й дурного, Щоб розтрощити собі піднебіння. Так часто задираємось до неба, Забувши про усе, що земних, смертних, Турбує нас, і робить з нас інертних, Тупих й нещирих, ну а кому це треба? Та вихід є, бо раз упавши звідтам, Ти розумієш, що не особливий, Так і виходить - фейл красивий Дає реальну мудрість літам. Та ба, падіння, це не лиш падіння, Бо після нього треба підвестися, І тільки як це зробиш, то простися З життям колишнім гоноровим плиння. Тоді розпрямся, заспокойся, йди, Йди далі та не зазнавайся, Тоді уже падінню не здавайся, Та й так живи, кайфуй, люби...
2018-06-11 13:53:03
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Weronika Nikulina
Після такого вірша хочется впасти, і не те що піднебіння, мозок собі розтрощити... Але впасти, лиш до ніг автора, і щиро дякувати за його магію слова. Я в захваті💜
Відповісти
2018-06-11 14:09:11
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1445
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12435