Падіння

Vlad Hazda

Що може краще бути від падіння? Не вільного, кайфового, крутого, А просто: сильного й дурного, Щоб розтрощити собі піднебіння. Так часто задираємось до неба, Забувши про усе, що земних, смертних, Турбує нас, і робить з нас інертних, Тупих й нещирих, ну а кому це треба? Та вихід є, бо раз упавши звідтам, Ти розумієш, що не особливий, Так і виходить - фейл красивий Дає реальну мудрість літам. Та ба, падіння, це не лиш падіння, Бо після нього треба підвестися, І тільки як це зробиш, то простися З життям колишнім гоноровим плиння. Тоді розпрямся, заспокойся, йди, Йди далі та не зазнавайся, Тоді уже падінню не здавайся, Та й так живи, кайфуй, люби...

2018-06-11 13:53:03

8

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Weronika Nikulina

Після такого вірша хочется впасти, і не те що піднебіння, мозок собі розтрощити... Але впасти, лиш до ніг автора, і щиро дякувати за його магію слова. Я в захваті💜

Відповісти

2018-06-11 14:09:11

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11167

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

1822