Нова романтика Львова
Vlad Hazda
Романтика Львова творилась її рукою, І ніби не вперше бува там, але все тепер незнайоме, І дивно здавалось, що все стало ще більш казкове, А повітря було наповнене кавою і її красою. Спливали навколо засніжені лиця і вулиці, Ми йшли ніби самі, нікого більше не бачачи, Діливши подих на двох, і серця скаламучені слухаючи, Сиділи в старому трамваї, що ніс нас кудись на околиці. Втікали від всіх і від всього, йшли туди, куди серце несло, Ховались в нічному кафе, смакували цілунки й вино, Закінчили все так банально, але красиво - на кіно, Відчувавши лише один одного, вину залишивши десь далеко й давно. Романтика Львова творилась її рукою, І ніби не вперше бува там, та тепер мене було двоє. Забрав половину її, на це мали згоду обоє, Частину себе залишив - певно це й називають любов'ю.
2019-01-07 23:22:11
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Emma
Треба когось дуже сильно кохати, щоб писати такі неперевершені вірші. ..
Відповісти
2019-01-26 11:40:23
1
Vlad Hazda
@Emma мені з цим пощастило)
Відповісти
2019-01-26 11:42:24
1
Інші вірші поета
Вірш із хоку. Чому я починаю писати Феномен QTV Просто так, вірш
Інші поети
Siriin
@Siriin
Rúben Magalhães
@RuMagalhaes
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3843
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1778