Нова романтика Львова
Романтика Львова творилась її рукою, І ніби не вперше бува там, але все тепер незнайоме, І дивно здавалось, що все стало ще більш казкове, А повітря було наповнене кавою і її красою. Спливали навколо засніжені лиця і вулиці, Ми йшли ніби самі, нікого більше не бачачи, Діливши подих на двох, і серця скаламучені слухаючи, Сиділи в старому трамваї, що ніс нас кудись на околиці. Втікали від всіх і від всього, йшли туди, куди серце несло, Ховались в нічному кафе, смакували цілунки й вино, Закінчили все так банально, але красиво - на кіно, Відчувавши лише один одного, вину залишивши десь далеко й давно. Романтика Львова творилась її рукою, І ніби не вперше бува там, та тепер мене було двоє. Забрав половину її, на це мали згоду обоє, Частину себе залишив - певно це й називають любов'ю.
07.01.2019
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Emma
Треба когось дуже сильно кохати, щоб писати такі неперевершені вірші. ..
Відповісти
26.01.2019, 11:40
1
Vlad Hazda
@Emma мені з цим пощастило)
Відповісти
26.01.2019, 11:42
1
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1523
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1852