Roses
lys
Fleurs épineuses, aux grands pétales d'ombre Tumultueuses métaphores orageuses, si sombres Éclairs sur mes feuilles, nuages perdus Mon âme est en deuil, amours éperdus Roses s'éveillent lorsque renaît la nuit Mes feuilles t'on envoûté D'un poison fané Mes épines font perdre la vie La pluie viendra geler mes tords Ne pleure pas encore Je t'aime, mais te blesse Toi, emplie de sagesse Tu es une fille du Soleil Je suis une morte de la Lune Au crépuscule tout s'éveille Des peines, il n'y en a qu'une Découle de cet amour du mal L'entourage piqué d'épines violacées Je suis la seule au cœur sale La seule qui cause la marée La mer pourrait descendre La nuit pourrait s'étendre Sans un rayon de soleil Je fane, manque de sommeil *** Cocodignou, 20-21 juin 2021
2021-06-21 15:20:16
5
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
lys
@KAYSEE merci t'es adorable OwO
Відповісти
2021-06-25 11:15:49
1
Ilona
C'est vraiment sublime !
Відповісти
2021-07-25 22:35:36
1
lys
@Ilona Merci beaucoup !
Відповісти
2021-07-26 09:16:43
1
Інші вірші поета
Une fleur dans l'océan, une fleur dans les cendres Roses (translation) Fade Flower Sentiments Floraux
Інші поети
Макс Фолс
@pr_mikhailovich
Daisy Daisy
@daisy_daisy
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1534
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1037