Серпаночок

Светлана Пилюк

Маленький серпанок на моєму пальці Дарунок Місяця з неба вранці. Чи то наснилося, крізь політ Лишився зоряний його слід. Дивовижно, але ж це так - На моїй руці серпанковий знак. Тепер не самотня - а наречена, Каблучка впала з самого неба. Хай не плаче за згубою нічна зірка, Я не стану щасливою, коли їй так гірко. Щойно зійде вона на небо Я повЕрну серпаночок, чужого не треба. 24. 07.07

2020-07-24 05:02:47

Інші вірші поета

Буває сумно... Різдвяний жарт Колись... Я не знаю себе...

Інші поети

Nastia

@nastia_28_love

Tina Bin

@Viktoriia_K

Марі КА

@RiKa_sh

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4820

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4672