Серпаночок

Светлана Пилюк

Маленький серпанок на моєму пальці Дарунок Місяця з неба вранці. Чи то наснилося, крізь політ Лишився зоряний його слід. Дивовижно, але ж це так - На моїй руці серпанковий знак. Тепер не самотня - а наречена, Каблучка впала з самого неба. Хай не плаче за згубою нічна зірка, Я не стану щасливою, коли їй так гірко. Щойно зійде вона на небо Я повЕрну серпаночок, чужого не треба. 24. 07.07

2020-07-24 05:02:47

Інші вірші поета

Далі буде... Батьківщині Буває сумно... Подарунок долі

Інші поети

Юлія Ципляк

@Juli_ts

Umi Kurilo

@umi_san

J. Allman

@jj_allman

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3616

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

103

15687